Тлумацький ліцей №2 Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області

19 січня 2019 року набув чинності Закон України від 18.12.2019 року № 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)».

ЩО ТАКЕ БУЛІНГ?

Статтю 1 Закону України «Про освіту» доповнено пунктом, який передбачає, що булінг (цькування) — це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Якщо говорити просто, то це – одна з форм насильства, яка, на жаль, дуже поширена як в цілому суспільстві, так і у сфері шкільної освіти.

ЩО Є ОЗНАКОЮ БУЛІНГУ?

Основними ознаками булінгу відповідно до ст. 1 ЗУ «Про освіту» є:

1. систематичність (повторюваність) діяння;
2. наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
3. дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

ХТО У ШКОЛІ МАЄ КОНТРОЛЮВАТИ СИТУАЦІЮ?

Згідно абз. 10 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про освіту» засновник закладу освіти або уповноважена ним особа:

- здійснює контроль за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;

- розглядає скарги про відмову у реагуванні на випадки булінгу (цькування) за заявами здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та приймає рішення за результатами розгляду таких скарг;

- сприяє створенню безпечного освітнього середовища в закладі освіти та вживає заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу.

На підставі ч. 3 ст. 26 Закону України «Про освіту» керівник закладу освіту в межах наданих йому повноважень забезпечує створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування), у тому числі:

- з урахуванням пропозицій територіальних органів (підрозділів) Національної поліції України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, служб у справах дітей та центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;

- розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видає рішення про проведення розслідування; скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) для прийняття рішення за результатами проведеного розслідування та вживає відповідних заходів реагування;

- забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);

- повідомляє уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.

Важливий момент!

У відповідності до ч. 2 ст. 30 ЗУ «Про освіту» заклади освіти, що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності, зобов’язані забезпечувати на своїх веб-сайтах (у разі їх відсутності — на веб-сайтах своїх засновників) відкритий доступ до такої інформації та документів:

- правила поведінки здобувача освіти в закладі освіти;

- план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;

- порядок подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти;

- порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі освіти та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування);

ЯКІ ОБОВ'ЯЗКИ МАЮТЬ ЗДОБУВАЧІ ОСВІТИ?

На вимогу ч. 3 ст. 53 ЗУ «Про освіту» Здобувачі освіти (вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, аспіранти (ад’юнкти), докторанти, інші особи, які здобувають освіту за будь-яким видом та формою здобуття освіти) зобов’язані:

- виконувати вимоги освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності), дотримуючись принципу академічної доброчесності, та досягти результатів навчання, передбачених стандартом освіти для відповідного рівня освіти;

- поважати гідність, права, свободи та законні інтереси всіх учасників освітнього процесу, дотримуватися етичних норм;

- відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров’я, здоров’я оточуючих, довкілля;

- дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за його наявності);

- повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком яких вони були особисто або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.

Педагогічні працівники зобов’язані повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування) (ч. 2 ст. 54 ЗУ «Про освіту»).
Зміни щодо протидії булінгу внесено також до спеціальних законів «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійну (професійно-технічну) освіту», «Про вищу освіту».

ЩО ЗАГРОЖУЄ КРИВДНИКАМ ЗА ВЧИНЕННЯ БУЛІНГУ?

Запроваджується адміністративна відповідальність за булінг. Так, Кодекс України про адмінірстративні правопорушення доповненою статтею 173-4 наступного змісту:
Стаття 173-4. Булінг (цькування) учасника освітнього процесу.

Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого, — тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

1. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, — тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.
2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, — тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.
3. Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, — тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу — тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до двадцяти процентів заробітку»;

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВАША ДИТИНА АБО ВАШІ БЛИЗЬКІ
СТАЛИ ЖЕРТВАМИ БУЛІНГУ?

Якщо до вашої дитини застосовують цькування, вчиняють будь-який психологічний тиск, булінг або фізичне насильство, необхідно одразу бити на сполох. Ми вважаємо, що такі випадки мають присікатись на перших порах. Так би мовити, в зачатку, а не тоді коли дитина вже отримала невідновлювальні психічні травми, а «банда» школярів-розбишак — організована група булінгістів — перетворилась на дорослих з відсутнім відчуттям відповідальності та провини за скоєне. Винуватці повинні отримати відповідне покарання за скоєне.

Практичні поради від Адвокатського об’єднання «Максимальний захист» у разі застосування булінгу щодо дитини:

1. Зафіксувати пояснення дитини та оформити їх письмово з метою майбутнього використання у разі необхідності (за цим можна звернутись до кваліфікованого адвоката). Звернутися за психологічною допомогою та зафіксувати факт такого звернення (зберегти квитанцію та документи, що підтвердять витрати). Дитині стане набагато легше, якщо вона розповість про свої проблеми дорослим батькам або спеціалісту-психологу. Пам’ятайте, дитині важливо почувати себе у безпеці.
2. Повідомити вчителя про випадок булінгу та попросити його спостерігати за проблемною ситуацією, вжити необхідні заходи протидії. Викладач повинен брати участь у вирішенні проблеми: поспілкуватися з дітьми, можливо залучити до справи шкільного психолога або соціолога, спробувати зрозуміти у чому причина конфлікту, пояснити дітям, які пригнічують інших, про недопустимість такої поведінки, роз’яснити наслідки булінгу як для дітей котрі займаються ним та їх батьків, так і для всіх інших у класі.
3. Провести розмову з батьками, чиї діти займаються булінгом, та спробувати переконати їх вплинути на своїх дітей та попередити в майбутньому негативну реакцію учасників булінгу та рецидив з боку їх дітей.
4. Попросити батьків дітей, котрі завдали психічного або психологічного, чи навіть фізичного болю, вибачитись перед своєю жертвою привселюдно (так само, як вони і цькували її). Звісно, ми не психологи, але гадаємо, така поведінка може стати для дитини гарним уроком, що підіймати свою самооцінку за рахунок інших — погана ідея. Адже потім доведеться бути відповідальним за свої дії, а отже – отримати зовсім неприємне покарання.
5. Необхідно відкрити сайт школи та подивитись план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти. Якщо на сайті його немає — зробити адвокатський запит (інформаційний запит) та витребувати план заходів зі школи. Також поцікавтесь у керівника закладу, чи є такий план взагалі і чи виконується він.
6. Звернутися з заявою на директора школи або уповноважену особу про булінг з докладним описом випадка, зазначенням точної інформації (дата, місце, прізвище учасників, хто вчинив, що вчинив тощо) та вимогою вжити заходів для неповторення випадків булінгу в майбутньому. Продублювати дану заяву у разі необхідності до Міністерство освіти України.
7. Звернутися до експерта з моральної шкоди для підрахунку моральних та (у випадку їх нанесення) матеріальних збитків в сталій матеріальній сумі. Ця сума у майбутньому може бути виставлена для відшкодування у позові до батьків порушника та стягнута з них у якості компенсації за спричинену шкоду.
8. У випадку, якщо всі перелічені вище заходи не спрацювали, батькам слід направити заяву про вчинення адміністративного правопорушення за ст. 173-4 КУпАП Булінг (цькування) учасника освітнього процесу та продублювати дану заяву на прокуратуру для контролю.
9. Після цього варто підготувати цивільний позов про компенсацію моральної шкоди у разі наявності матеріальної шкоди та порушення цивільного провадження.

Якщо у вас виникли будь-які питання, ви або ваші близькі стали жертвами булінгу – зверніться до нас за консультацією зручним для вас способом:

За номером +380978889977

На електронну пошту mzahyst@gmail.com

Витяг із Закону України "Про освіту"

Стаття 1 п. 31 :

БУЛІНГ (ЦЬКУВАННЯ) – діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого.

Нині серед учнівської молоді надзвичайно загострилася проблема насильства, здійснюваного самими дітьми одне до одного.

Останніми роками визнано поширення в освітній практиці такого явища, як шкільний булінг. Це соціальна проблема всього світу протягом останніх ста років, однак вона ще й досі не вивчена. Перші публікації в Україні з’явилися 2005 р.

Булінг (bullying, від анг. bully — хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.

Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо аж до задоволення садистських потреб окремих осіб.

Як показує практика, форми шкільного булінгу можуть бути різними:

• систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини);
• задирство;
• фізичні і психічні приниження;
• різного виду знущання;
• бойкот та ігнорування;
• псування особистих речей та ін.

Типові жертви булінгу також мають свої характерні риси:

• вони полохливі, вразливі, замкнуті й соромливі;
• вони часто тривожні, невпевнені в собі, нещасні й мають низьку самоповагу;
• вони схильні до депресії й частіше за своїх ровесників думають про самогубство;
• вони часто не мають жодного близького друга та успішніше спілкуються з дорослими, ніж із однолітками;
• якщо це хлопчики, вони можуть бути фізичнослабшими за своїх ровесників.

ПРИКМЕТНОЮ ОЗНАКОЮ БУЛІНГУ Є ДОВГОТРИВАЛЕ "ВІДТОРГНЕННЯ" ДИТИНИ ЇЇ СОЦІАЛЬНИМ ОТОЧЕННЯМ.

Найчастіше булінг відбувається в таких місцях, де контроль з боку дорослих менший або взагалі його нема. Це може бути шкільний двір, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики. У деяких випадках дитина може піддаватися знущанням і поза територією школи, кривдники можуть перестріти їїна шляхудо дому. Навіть удома жертву булінгу можуть продовжувати цькувати, надсилаючи образливі повідомлення на телефон або через соціальні мережі.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ БАТЬКИ

Багато учнів соромляться розповідати дорослим, що вони є жертвами булінгу.

Проте якщо дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінгу, то скажіть їй:

• Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміло, що Ви повністю на її боці).
• Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).
• Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).
• Таке може трапитися з кожним(це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).
• Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).
• Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека(це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).

Не залишайте цю ситуацію без уваги. Якщо дитина не вирішила її самостійно, зверніться до класного керівника, а в разі його/її неспроможності владнати ситуацію, до завуча або директора школи. Найкраще написати і зареєструвати офіційну заяву, адже керівництво навчального закладу несе особисту відповідальність за створення безпечного і комфортного середовища для кожної дитини.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ ВЧИТЕЛІ

У школі вирішальна роль у боротьбі з булінгом належить учителям. Проте впоратися з цією проблемою вони можуть тільки за підтримки керівництва школи, батьків, представників місцевих органів влади та громадських організацій.

Кібербулінг – це цькування із застосуванням цифрових технологій.
Кібербулінг може відбуватися в соціальних мережах, платформах обміну повідомленнями(месенджерах), ігрових платформах і мобільних телефонах, зокрема через:

• поширення брехні чи розміщення фотографій, які компрометують когось у соціальних мережах;
• повідомлення чи погрози, які ображають когось або можуть завдати комусь шкоди.

Чат-бот уTelegram і Viber допоможе дізнатись, як визначити кібербулінг, як самостійно видалити образливі матеріали з соціальних мереж, а також куди звертатись за допомогою.

У чат-боті "Кіберпес"можна знайти інформацію про те:

• що таке «кібербулінг» та як він проявляється;
• як визначити контент, що містить кібербулінг;
• що робити, якщо вас кібербулять;
• як видалити матеріали, що містять кібербулінг;
• як попередити кібербулінг;
• як не бути кібербулером.

Сексуальне насилля онлайн – один звикликів, який стоїть перед батьками та педагогами. Діти можуть стикатись із сексуальним насилля в Інтернеті у формах секстингу, кібергрумінгу та сексторшену.

Секстинг – це надсилання інтимних фото чи відео з використанням сучасних засобів зв’язку. Діти можуть надсилати такі матеріали як знайомим, так і не знайомим їм у реальному житті людям. Матеріали подібних переписок можуть бути оприлюднені, що часто призводить до кібербулінгу та цькувань дитини у школі.

Кібергрумінг — це процес комунікації із дитиною в Інтернеті, під час якого злочинці налагоджують довірливі стосунки з дитиною з метою сексуального насильства над нею у реальному житті чи онлайн. Вони можуть змушувати дітей виконувати певні сексуальні дії перед камерою. Злочинці свідомо будують своє спілкування з дитиною так, аби викликати в неї теплі почуття та довіру, показати, що вона цінна та унікальна. Вони можуть прикидатися однолітками дитини, пропонувати роботу моделлю, дарувати подарунки тощо.

Сексторшен – налагодження довірливих стосунків із дитиною в Інтернеті з метою отримання приватних матеріалів, шантажування та вимагання додаткових матеріалів або грошей.

Звертаємо увагу: якщо дитина стала жертвою секстингу, кібергрумінгу чи сексторшену, необхідно звернутися до поліції.